Видаляти чи не видаляти аденоїди?

«Видаляти чи не видаляти аденоїди?» це питання звучить мільйони разів за день.

Дуже часто батьки задають це запитання, але для того щоб дати відповідь, потрібно спочатку вияснити: що ж таке аденоїд?

Аденоїд це природній захисник в організмі, який складаються з лімфоїдної тканини, розміщений у носоглотці (частина глотки ззаду порожнини носа), який є частиною імунної системи, він розпізнає інфекції та віруси, активно бориться з патогенними мікроорганізмами при їх попаданні в носоглотку. Аденоїд наявній при народженні дитини і фізіологічно збільшуються до віку 7 років, досягаючи максимального розміру у віці приблизно 4 років, пізніше починається їх фізіологічне зменшення і до дорослого віку вони практично зникають.

Аденоїди і аденоїдит: в чому відмінність?

Для початку мамам потрібно засвоїти різницю між гіпертрофією глоткової мигдалини (розростанням аденоїдних вегетацій) і аденоїдитом(запаленні глоткового мигдалика). При запаленні глоткової мигдалини (аденоидиті) деякі лікарі рекомендують проводити операцію з видалення аденоїдів у дитини, але при цій патології можна і потрібно вдаватися до консервативного лікування,адже це гострий процес, при якому збільшення мигдалика відбувається за рахунок набряку(який лікується консервативно).

При зверненні до лікаря батьки часто скаржаться на часті простудні захворювання, яким піддається дитина. Такий процес може вказувати на ослаблений імунітет дитини, або ж бути причиною розростання лімфоїдної тканини носоглотки малюка. Самостійно побачити аденоїди в носі батьки не можуть, це може зробити лише кваліфікований фахівець. Аденоди, або аденоїдні вегетації, є широко поширеним захворюванням, що виникають у дітей 1,5 – 14 років.

Чому ця хвороба частіше зустрічається в дитячому віці, у дорослих ризик її виникнення мінімальний?

Це можна пояснити тим, що у дітей імунна система менш розвинена, тому вона працює з особливим навантаженням і при першій появі ознак збудника хвороби, лімфоїдна тканина тут же встає на захист носоглотки.

Яка ж причина захворювання?

Розростанню аденоїдних вегетацій сприяють часті хвороби верхніх дихальних шляхів: бронхіт, тонзиліт, фарингіт. Запустити механізм розростання вегетацій можуть і грип, ГРВІ, кір, краснуха та інші «дитячі» інфекції. Часто вегетації повязані з гострим тонзилітом (ангіною). Не можна не брати до уваги генетичну схильність до захворювання. Серед інших причин важкий перебіг вагітності, під час якої майбутня мама переносить вірусні захворювання. приймає антибіотики та інші препарати з побічними діями, важкі пологи. Перенесені в ранньому грудному віці захворювання можуть також несприятливо позначитися на здоров’ї малюка в майбутньому. Спровокувати розростання аденоїдних вегетацій можуть екологія і слабкий імунітет. Існує спадкова схильність до розростання носоглоткової мигдалини, обумовлена відхиленням в будові ендокринної та лімфатичної системи (лімфатико-гіпопластична аномалія конституції). Сприяючим фактором у розвиткугіпертрофії аденоїда може бути порушення харчування (перегодовування), токсичний вплив низки вірусів, алергічні захворювання.

Класифікація аденоїдних вегетацій:

Виділяють три ступені гіпертрофії аденоїдних мигдаликів:

1 ступінь – дитина протягом дня дихає вільно. Вночі, через перехід в горизонтальне положення і збільшення обсягу аденоїдів дихання ускладнюється. Відкритий рот уві сні – перший сигнал про початок хвороби. При огляді аденоїди перекривають третину хоан і леміша..

2 ступінь –І вдень і вночі дитина дихає переважно ротом, часто хропе уві сні. При огляді аденоїди закривають половину хоан і леміша

3 ступінь –Різко виражені симптоми 2 ступеня. Дитина не може повноцінно спати вночі і відновити сили, тому вдень його долають млявість і втома. Його мучать головні болі, хронічний нежить, змінюється форма обличчя. Рот постійно відкритий – дихати через ніс неможливо ні вдень, ні вночі, малюк «гугнявить». При огляді аденоїди повністю (або майже повністю) закривають леміш і хоани.

Симптоми гіпертрофії аденоїда:

Утруднене дихання через ніс – найперша ознака. Характерні рясні виділення з носа. Малюкові важко дихати носом – часто він спить з відкритим ротом.

Через утруднене дихання сон стає неспокійним. Під час сну дитина хропе, можливі зупинки дихання(апное). Дітям часто сняться кошмари.

При гіпертрофії аденоїда ІІ-ІІІступеня змінюється мова, голос стає гугнявим. Отвори слухових труб перекриваються збільшеними аденоїдами , що обумовлює дисфункцію слухової труби, зниження слуху та часті отити. Діти стають розсіяними та неуважними.

Через порушення дихання дитина стає схильною до хвороб верхніх дихальних шляхів.

Розростання аденоїдної тканини часто ускладнюється аденоїдитом (запаленням аденоїда). З’являються слабкість, підвищення температури. Часто аденоїдит супроводжуються збільшенням регіональних лімфатичних вузлів.

Тривалий перебіг хвороби призводить до порушення нормального процесу розвитку лицьового скелету. Нижня щелепа стає вузькою, подовжується. Через порушення формування твердого піднебіння, виникають порушення прикусу. Обличчя пацієнта набуває «аденоїдного вигляду». Грудна клітка стає запалою.

Через відсутність повноцінного дихання через ніс порушується механізм дихання. Тривалий подих через рот обумовлює незначну, але некомпенсовану недостачу вентиляції легенів.

Кров дитини гірше насичується киснем, виникає хронічна не різко виражена гіпоксія мозку. Через хронічне порушення оксигенації у дітей з тривалим перебігом аденоїдів іноді розвивається деяка розумова відсталість. Пацієнти часто скаржаться на головні болі, погано вчаться, відчувають труднощі із запам’ятовуванням навчального матеріалу.

Характерним є нічний енурез(нетримання сечі) і ранкове блювання.

Вище перераховані симптоми говорять про гіпертрофію носоглоткового мигдалика. Якщо підвищується температура і запалюються лімфатичні вузлице вказує ,що розпочався запальний процес (аденоїдит).

Діагностика гіпертрофії аденоїда у дитини

Для встановлення діагозу потрібно детально зібрати анамнез, ретельно оглянути і провести інструментальні обстеження.

Побачити гіпертрофію аденоїдного мигдалика у дитини, просто при відкритті рота неможливо, для цього існують спеціальні методи діагностики –сучасним методом для тосної діагностики є ендоскопія носоглотки.

До найбільш простих методів обстеження відносяться:

    • Фарингоскопія: Під час обстеження проводиться оцінка стану ротоглотки і піднебінних мигдалин. Визначається наявність виділень на задній стінці глотки. Для огляду аденоїдів м’яке піднебіння піднімають шпателем.
    • Передня риноскопія. Дає змогу побачити носові ходи, виявити набряк та наявність виділення в носовій порожнині. Якщо в носі є набряк. тоді закапують судинозвужувальні каплі, носові раковини скорочуються після чого стає помітним аденоїд, після чого можна встановити його стан іступінь збльшення. Дитину просять ковтнути. Виникає скорочення м’якого піднебіння, воно викликає коливання аденоїда, при якому видно світлові відблиски на поверхні мигдалин.
    • Дослідження пальцевим методом на сьогоднішній день не застосовується, оскільки це болючий і малоінформативний огляд.

Ендоскопічне обстеження носоглотк

    • Самим безпечним, безболісним і найбільш інформативним сучасним методом діагностики розростання аденоїдів є ендоскопічне обстеженння – при цьому лікар і батьки можуть бачити всю картину на екрані монітора, що дозволяє провести детальний огляд носоглотки . За допомогою спеціального зонда-ендоскопа, попередньо підготувавши носові ходи (застосовуємо судиннозвужуючі спреї і знеболення місцевим анестетиком),проводимо огляд носоглотки, визначаємо стан аденоїда і ступінь його збільшення.

Лікування аденоїдів

Якщо після обстеження з’ясовується, що аденоїд у дитини збільшений і дитина страждає від цього, погано спить, дихає в основному ротом, що заважає нормально їсти, спати, звичайно ж, це потребує лікування

Як лікувати гіпертрофію аденоїда у дитини – видаляти чи ні?

Аденотомія на сьогоднішній день в дитячій ЛОР практиці є найчастішою хірургічною операцією.

Показами до обов’язкового видалення аденоїда є наступні симптоми і супутні захворювання:

    • Якщо у дитини виникає серйозне порушення дихання через ніс, з’являється уві сні синдром Апное, тобто затримка дихання становить 10 і більше секунд, це небезпечно виникненням постійної гіпоксії головного мозку і призводить до нестачі постачання киснем всіх органів і тканин зростаючого організму.
    • Якщо у дитини розвивається ексудативний отит, коли накопичується слиз в порожнині середнього вуха і знижується слух у дитини.
    • При злоякісних переродженнях носоглоткової мигдалини.
    • Якщо аденоїди, які розрослися, призводять до щелепно-лицьових аномалій.
    • Якщо консервативне лікування протягом щонайменше року не дає відчутного ефекту і аденоїдит повторюється більше 4 разів у рік.

Аденотомія протипоказана в наступних випадках:

    • Наявність інфекційного захворювання або епідемії грипу.
    • Тільки через 2 місяці після одужання можливо проведення операції. Захворювання крові.
    • Серйозні серцево-судинні захворювання.
    • Протипоказом до видалення аденоїдів є діти з бронхіальною астмою і з серйозними алергічними захворюваннями, оскільки операція загострює хворобу і погіршує стан дитини, лікування аденоїдів у дітей з такими патологіями проводиться тільки консервативними методами.

А ось як лікувати аденоїди у дитини – консервативним або хірургічним способом – це вирішується у кожному клінічному випадку індивідуально.

Вибір методу лікування:

При виборі – операція або медикаментозне лікування, не можна керуватись тільки ступенем збільшення аденоїда!!!

При 1-2 ступені гіпертрофії багато хто вважає, що видалення їх не доцільно, а при 3 ступені просто необхідна аденотомія. Це не зовсім так, все залежить від якості діагностики, часто бувають випадки лжедіагностики, коли обстеження проводиться на тлі хвороби, або після недавньої хвороби, дитині встановлюють діагноз 3 ступеня і рекомендують видалити аденоїд. А через місяць він значно зменшуються, так як збільшення його було за рахунок запального процесу, при цьому малюк нормально дихає і не надто часто хворіє. А бувають випадки, навпаки, при 1-2 ступені гіпертрофії аденоїда дитина страждає від постійних ГРВІ, рецидивуючого отиту, уві сні відбувається синдромом апное – що є показанням до видалення аденоїда.

В народі існує декілька міфів про аденоїди:

    • Міф 1 – Після видалення аденоїдів у дитини знижується імунітет – так, він знижується, але тільки після операції і протягом 2-3 місяців після аденотомії він відновлюється, так як після видалення носоглоткової мигдалини захисні функції покладають на себе мигдалини кілець Вальдеера Пирогова.
    • Міф 2 – Якщо збільшені мигдалини, значить дитина часто хворіє на вірусні та інфекційні захворювання через їх збільшення. Як раз навпаки, від того, що у дитини з якимось внутрішніми і зовнішніми причинами відбувається часте ГРВІ, з кожним разом у малюка збільшується лімфоїдна тканина все сильніше.
    • Міф 3 – Видалення аденоїдів в ранньому віці призводить до їх повторного розростання. Повторне збільшення аденоїдів скоріше залежить не від віку дітей, а від якості операції. 20 років тому, коли операції проводилися практично наосліп, частинки лімфоїдної тканини в 50% випадків залишалися не видаленою, що підвищувало ймовірність їх подальшого розростання. Сучасні ендоскопічні операції допомагають лікарю бачити всю клінічну картину і вторинне зростання аденоїдів зараз зустрічається значно рідше, приблизно в 7-10 % випадків.
    • Міф 4 – Дорослі не страждають від збільшених аденоїдів. Бувають випадки, що аденоїди з віком не зменшуються і у дорослих подібні операції проводяться.

Як видаляють аденоїди?

Видалення аденоїдів виконують в стаціонарі. Класично операцію виконують через рот спеціальним інструментом аденотомом. На сьогоднішній день методом вибору є сучасні ендоскопічні операції, що дозволяють більш ретельно бачити всю клінічну картину і дають змогу більш щадніше видаляти аденоїди: видалення аденотомом через рот з ендоскопічним контролем через ніс або видалення через ніс спеціальним інструментом шейвером з ендоскопічним контролем через ніс.

У наш час операція з видалення аденоїдів маленьким дітям проводитися під загальним наркозом.

З якого віку можна видаляти аденоїди?

Немає абсолютних вікових обмежень до аденотомії при наявності абсолютних показів. Проте до віку 3 років, якщо можна ще почекати з операцією, то таку операцію варто зробити пізніше з огляду на більшу імовірність рецидивів.

Коли краще робити операцію — влітку, взимку, навесні чи восени?

Немає сезонних показів чи протипоказів до операції. Небажано виконувати операцію в сезон підвищеної частоти респіраторних вірусних інфекцій.

Якщо не має абсолютних показів до оперативного лікування необхідно застосовувати консервативні методи лікування:

    • Основою консервативного лікування є звільнення носа від слизу, так звана іригаційна терапія. Для цього застосовують спреї на основі морської води , які можна використовувати з перших днів життя дитини. Промивання сприяє очищенню порожнини носа від надлишкового слизу, внаслідок чого, покращується носове дихання. Процедуру промивання носових ходів потрібно проводити два- три рази на день.
    • Більш ефективним є промивання методом переміщення рідин (метод «кукушки»), що виконується в умовах лікувального закладу.
    • Застосування топічних глюкокортикостероїдів місцево у вигляді спреїв.
    • комплексне лікування лазером аденоїдів у дітей. Лазерна терапія мигдалин вважається найбільш ефективним і безпечним способом позбавлення від проблеми. Терапія лазером не тільки зменшує лімфоїдну тканину глоткової мигдалини, але і знижує запальний процес в ній.
    • гомеопатичні засоби – найбезпечніший спосіб лікування і в більшості випадків досить ефективний на сьогоднішній день метод консервативного лікування аденоїдів у дітей.
    • фізіотерапевтичні процедури (електрофорез, УВЧ, вплив ультрафіолетом)
    • кліматолікування: відвідування санаторіїв сприятливо сприяють зміцненню імунітету і зменшення розростання вегетацій.

Залишити комантар