Загальна дитяча хірургія

Пахова грижа у дитини – це випинання внутрішніх органів черевної порожнини в паховий канал внаслідок незакритого (незарощеного) внутрішнього пахового кільця.

При натужуванні животика та посиленні внутрішньочеревного тиску (кашель, закрепи, проноси) в паховій ділянці (справа чи зліва) відмічається м’яко-еластичне та не болюче випинання овальної форми, яке при допомозі вільно вправляється в черевну порожнину, а також в горизонтальному положенні (лежачи на спині) є самостійно вправимо.

Особливо часто така патологія трапляється у недоношених дітей, а також в тих, які мають слабкість м’язів та передньої черевної стінки. В хлопчиків дещо частіше, ніж в дівчат, виникають пахові грижі, що пов’язано з процесом опускання яєчок в мошонку через паховий канал. В дівчат виникнення пахової грижі пов’язане з формуванням зв’язкового апарату матки. По частоті локалізації пахові грижі виникають більше справа, що пов’язане з певними анатомічними особливостями.

Одним із найскладніших ускладнень пахових гриж є защемлення внутрішніх органів, які потрапили у грижові ворота (стінка кишечника, сальник, апендикс, часто яєчник у дівчат). Тривале їх стиснення (більше 2-х годин) призводить до незворотної ішемії внутрішніх органів, а в подальшому до їх некрозу. В зв’язку з цим ускладненням діагноз «пахової грижі» вимагає серйозного відношення.

На жаль, основним і єдиним методом лікування даної патології є планове оперативне втручання, яке полягає в закритті внутрішнього пахового кільця та у відновленні нормальної анатомічної структури пахової ділянки. Операцію потрібно виконувати по встановленню діагнозу, провівши планові обстеження (перелік необхідних обстежень викладено в кінці статті). Дитина повинна бути соматично здоровою, оглянута ЛОР-лікарем та педіатром.

Оперативне лікування буває двох основних видів: звичайним доступом в паховій ділянці (операція Дюамеля І або ІІ) чи лапароскопічним методом (операція PIRS), проте останній підходить не всім пацієнтам. Саме вибір методу оперативного втручання встановлює лікар під час консультації.

Що робити при тимчасовій неможливості проведення оперативного лікування? Необхідно обов’язково проконсультуватись в спеціаліста, а також в подальшому потрібен пильний догляд за дитиною, її паховою ділянкою. У випадку, коли дитина стає неспокійною, а в її паховій ділянці випинання стає щільним, болючим та вільно не вправляється в черевну порожнину, тоді необхідно негайно звертатись до дитячого хірурга, який може надати допомогу негайно.

У випадку планового оперативного лікування – останнє рекомендується виконувати, по можливості, від 6-місячного віку дитини. В нашій клініці операція проводиться під сучасним севорановим наркозом, який не має побічних явищ, дитина прокидається практично в операційній, до вечора або на наступний день виписується з клініки. Щодо післяопераційної ранки, то остання заживає під інтрадермальним косметичним шовчиком, який є сучасним та вимагає мінімум догляду, швів знімати не потрібно (їх там просто немає).

Для багатьох людей термін «оперативне лікування» є досить лякливим, проте клініка та наші спеціалісти створюють для батьків та маленьких пацієнтів найкращі умови, щоб саме оперативне втручання та післяопераційний період були максимально комфортними.

Операція проводиться після обстеження дитини, консультацій ЛОР та педіатра, під сучасним севорановим наркозом, шовчик на рані – косметичний.

Термін перебування в клініці – один день.

Пупкова грижа у дітей – це патологія, при якій відбувається випинання внутрішніх органів черевної порожнини (сальник, петля кишківника) через незарощене пупкове кільце.

Її розвиток пов’язаний з тим, що через пупкове кільце від матері до дитини внутрішньоутробно відбувається процес живлення за допомогою пуповинних судин. Коли дитина народжується і пуповина перев’язується, то саме пупкове кільце в нормі закривається.

Проте, за певних причин, іноді цього не відбувається, пуповина відпадає, і на місці пупка з’являється не заглиблення, а випинання розміром від 0,5 до 1-2 см. Але, не потрібно панікувати, оскільки в перші місяці життя дитини пупкове кільце проходить етап зарощення. Тобто, навіть наявна пупкова грижа може закритись самостійно або з допомогою таких методів:

• лейкопластирне заклеювання – один з надійних методів “консервативного” лікування пупкової кили. Перші рази проводиться спеціалістом, в подальшому – мамою. Лікування тривале, 2-3 місяці. Може дати 100% закриття пупкового кільця. З мінусів – часті мацерації шкіри, реакції на лейкопластир, необхідність консультації дерматолога.
• масажі животика – проводяться масажистом, пізніше мамою. Ефект – стимуляція м’язів передньої черевної стінки та покращення кровопостачання і еластичності тканин.

Після 1-річного віку, якщо не вдалося закрити пупкове кільце, додається лікувальна фізкультура для укріплення м’язів передньої черевної стінки. Після 1-річного віку рекомендується спостереження у хірурга двічі на рік до досягнення 3-річного віку, а далі планове оперативне оздоровлення: з невеличкого розрізу виконується пластика пупкового кільця (без використання сітки та інших чужорідних матеріалів).

Операція проводиться після обстеження дитини, консультацій ЛОР та педіатра, під сучасним севорановим наркозом, шовчик на рані – косметичний.

Термін перебування в клініці – один день.

Грижа білої лінії живота виникає в результаті діастазу прямих м’язів живота чи щілиноподібного дефекту так званої «білої лінії» живота, через який виходить передочеревинна жирова клітковина. Як правило, в дитячому віці така грижа є або вродженою, коли дитина народжується з вищевказаним дефектом, або набутою, коли певні причини, такі як частий сухий кашель, закрепи, травми, викликають пошкодження апоневрозу, через яке виходить передочеревинна жирова клітковина. В основному кила буває невеликою, в середньому від 0,5 см до 2 см в діаметрі, протікає майже безсимптомно (за винятком естетичного дефекту – випинання м’яких тканин вище пупка). Випинання на передній черевній стінці при пальпації м’яко-еластичне, не болюче, іноді вільно вправляється.

Небезпеку становить можливе защемлення, яке проявляється різким сильним болем, щільним набряком в ділянці грижі та можливим розвитком некрозу защемленого вмісту.

Випадки защемлення грижі білої лінії трапляються дуже рідко, проте воно небезпечне та потребує невідкладного оперативного втручання. Для лікування грижі білої лінії живота дитячий хірург клініки Стахіва застосовує невеликий розріз на передній черевній стінці, вправляє вміст грижі та на дефект апоневрозу накладає шви, рана зашивається косметичним шовчиком.

Операція проводиться під сучасним інгаляційним севорановим наркозом, після всіх обстежень та консультацій ЛОР та педіатра.

Термін перебування в клініці – один день.

Водянка яєчка (гідроцеле) – захворювання, при якому яєчко збільшується в розмірах, між оболонками сім’яного канатика накопичується рідина. Залежно від стадії захворювання, може накопичуватися від декількох мілілітрів до кількох сотень мілілітрів. В дитячому віці водянка яєчка зазвичай буває вродженою, причиною є порушення інволюції вагінального відростка очеревини. За генезисом появи водянки бувають вроджені та набуті. За ступенем закриття вагінального відростка очеревини: сполучна та ізольована водянка; за рівнем закриття: водянка сім’яного канатика, водянка яєчка. У більшості випадків вона не супроводжується больовими відчуттями, тому її лікування часто відкладають.

Якщо причиною водянки є інфекція, то хвороба може супроводжуватися симптомами, характерними для запального процесу: підвищеною температурою, слабкістю і т.д., так звана реактивна водянка, яка виникає при епідидиміті, орхіті, алергічному набряку. Такий тип водянки лікується консервативним шляхом, тобто призначенням антибактеріальної терапії, протизапальної, десенсибілізуючої, носіння суспензорію і ін. Оперативного лікування не потребує.

Основним негативним впливом істинної водянки є наявність рідинної подушечки навколо здорового яєчка, яка тривало створює тиск на нього та порушує такий необхідний для розвитку яєчка та сперматогенезу температурний режим. Проте, коли в немовлят діагностується так звана фізіологічна водянка новонародженого, то цей стан відноситься до нормального та потребує виключно спостереження дитячого хірурга чи уролога з контролем УЗД мошонки до 2-річного віку і, як правило, самостійно проходить.

Симптоми водянки яєчка:

• здуття та збільшення мошонки чи пахової ділянки;
• дискомфорт в даних ділянках;
• іноді болючість при ходьбі, сечовипусканні;
• неспокій дитини.

Оперативне лікування водянки рекомендується проводити після 2-річного віку, іноді навіть пізніше. Причину, яка приводить до надлишкової рідини в яєчку, ліквідують за допомогою невеликої операції, при якій хірург виділяє незарощений вагінальний відросток очеревини, в основі перев’язує його, після чого спорожнює водянку від вмісту. Операція не впливає на майбутню «дітородну» функцію, а ліквідована водянка в подальшому не заважає нормальному розвитку яєчка. Після операції яєчка і мошонка повертаються до свого природного зовнішнього вигляду.

Операція проводиться під сучасним інгаляційним севорановим наркозом, після всіх обстежень та консультацій ЛОР та педіатра.

Термін перебування в клініці – один день.

Кіста сім’яного канатика (фунікулоцеле) — це захворювання сечостатевої системи у новонароджених хлопчиків і дітей старшого віку, яке представляє собою доброякісну капсулу, заповнену рідинним вмістом. Патологію діагностують у представників чоловічої статі всіх вікових груп, включаючи немовлят, але основною групою пацієнтів є діти дошкільного та шкільного віку. Фунікулоцеле розвивається при локалізованому скупченні рідини в оболонках сім’яного канатика. Протікає практично безсимптомно, іноді самостійно чи на профілактичному огляді в хірурга виявляється м’яко-еластичне та не болюче утворення овальної форми в ділянці мошонки чи паху. Воно не спорожнюється при легкому натисканні, а діагноз остаточно встановлюється при ультразвуковому дослідженні.

Кіста сім’яного канатика може самостійно зникати у дітей до 1 року, не впливаючи на розвиток яєчка. Тому хлопчики з цим захворюванням до 1-2 років спостерігаються у хірурга або уролога. якщо ж кіста виявляється пізніше та протягом тривалого часу (більше 3-6 місяців) не зникає самостійно, то вона потребує оперативного лікування. Операцію роблять у малюків від 1,5-2 річного віку. З невеличкого «доступу» в паховій ділянці проводиться виділення кісти з її оболонкою від елементів сім’яного канатика та прошивання вагінального паростка очеревини в його основі. Ранка зашивається косметичним шовчиком.

Операція проводиться під сучасним інгаляційним севорановим наркозом, після всіх обстежень та консультацій ЛОР та педіатра.

Термін перебування в клініці – один день.

В даний час крипторхізм залишається однією з найважливіших проблем хірургії дитячого віку. Пов’язано це з тим, що майбутнє репродуктивне здоров’я дитини в цій ситуації знаходиться під загрозою. Крипторхізм – (від грец. Κρυπτός (прихований) і оρχις (яєчко) означає «приховані яєчка». Крипторхізм – аномалія положення яєчка, при якій одне або обидва яєчка відсутні в мошонці, затримуючись по шляху проходження з черевної порожнини в мошонку.

Мошонка є терморегулятором для яєчок, що підтримує в них температуру на 1-1,5 градуса нижче температури тіла. Клітини сперматогенного епітелію дуже чутливі до підвищення температури.

Під час гістологічного дослідження яєчок при крипторхізмі значні зміни виявляють вже на 1-му році життя, а до 4-х років в яєчках відзначаються великі відкладення колагену. У зв’язку з цим крипторхізм слід усувати протягом перших двох років життя.

Лікарі можуть проводити консервативне і оперативне лікування цієї патології. Серед терапевтичних заходів є введення препаратів гормонального ряду. Тривалість консервативної терапії складає кілька тижнів, проте якщо ефекту від гормонального лікування не відмічено до 1-річного віку, подальше спостереження не є доцільним.

Оперативне втручання проводиться у віці 11-18 місяців. Вважається, що якомога раніше буде проведена операція з приводу крипторхізму, тим більше шансів на успішне функціонування оперованого яєчка та повноцінне одужання хлопчика.

Рівень фертильності знижений, проте значно кращий у хлопчиків з однобічним крипторхізмом, коли яєчко опущене вчасно, і на ймовірність стати батьком впливає не так сильно, оскільки є ще й «здорове» яєчко. Дещо гірший рівень фертильності у хлопчиків з двобічним крипторхізмом, навіть при своєчасному опущенні яєчок в мошонку.

Хірургічне лікування крипторхізму при наявності яєчка в паховому каналі включає такі операції, як орхофунікулолізис та орхідопексію, які здійснюються через паховий доступ, з фіксацією в калитці до її м’язової оболонки. При відсутності яєчка в калитці та в паховому каналі на допомогу хірургу приходить лапароскопія, при якій з невеликого проколу в ділянці пупка та введенні камери лапароскопа яєчко може бути знайдене в черевній порожнині і, в подальшому, низведене в паховий канал або ж у мошонку.

Як правило, при вчасно та правильно проведеній операції з приводу крипторхізму у дітей, в подальшому відмічається нормальний розвиток зведеного вниз органу та збереження репродуктивної функції.

Операція проводиться під сучасним інгаляційним севорановим наркозом, після всіх обстежень та консультацій ЛОР, педіатра та ендокринолога.

Термін перебування в клініці – один-два дні.

Варикоцеле – досить поширене захворювання, при якому відбувається варикозне розширення гроновидних вен сім’яного канатика. Ним страждають 5-15 % осіб чоловічої статі у віці 10-40 років. Варикоцеле – це одна з провідних причин чоловічого безпліддя (близько 50 % серед усіх причин безпліддя у чоловіків та так званого «раннього чоловічого клімаксу»). Зустрічається значно частіше з лівої сторони, оскільки воно пов’язане з анатомічними особливостями та підвищеним тиском в лівій яєчковій вені, яка впадає в ліву ниркову, рідше з правої, ще рідше з обох сторін.

В горизонтальному положенні кровотік зберігається, а у вертикальному порушується, призводить до застою венозної крові в лівому яєчку. Зовні варикоцеле проявляється наявністю розширених, звивистих судин в лівій половині мошонки, які добре визначаються при огляді та пальпації.

Як правило, пацієнти скаржаться на тягнучі болі в лівій половині калитки, що посилюються до вечора, а також при підйомі важких предметів, фізичних навантаженнях. Клінічні прояви варикоцеле виникають далеко не завжди, часто навіть у пацієнтів з безпліддям немає ніяких скарг. Основним способом скринінг-діагностики варикоцеле є огляд та пальпація калитки. Майже 95 % випадків варикоцеле виявляються саме так. Проте, для остаточного підтвердження діагнозу і планування лікування потрібно виконати ультразвукове дослідження (УЗД) з доплерографією.

У 20-50 % хлопчиків підліткового віку з варикоцеле відмічається порушення сперматогенезу, що пов’язують з підвищенням температури в ураженому яєчку та венозним застоєм. Також може порушуватись гематотестикулярний бар’єр, виникає аутоімунний процес утворення антиспермальних антитіл, які ще більше пошкоджують яєчко.

Лікування варикоцеле в підлітковому віці не є терміновим. На початкових стадіях захворювання призначається спостереження та дообстеження для виключення інших можливих причин його розвитку. Небезпеку становить ІІ та ІІІ ступені хвороби, коли оперативне втручання є беззаперечним. Операція полягає у виключенні з кровотоку патологічно змінених гілок внутрішньої сім’яної вени (vena spermatica interna).

Операція проводиться під сучасним інгаляційним севорановим наркозом, після всіх обстежень та консультацій ЛОР, педіатра.

Термін перебування в клініці – один-два дні.

Фімоз в дитячому віці – це діагноз, який може почути майже кожна мама у свого синочка на прийомі в педіатра, хірурга чи уролога.

Фімоз – це патологічний стан, при якому є неможливе виведення головки статевого члена внаслідок звуження крайньої плоті. Зустрічається в новонароджених дітей до 95 % хлопчиків, самостійно проходить до річного віку до 5-10 %, до 3-річного віку – в 30-40 %, і по досягненні 16-18-річного віку проходить самостійно в 90-95 % хлопчиків. Бере свій початок від народження дитини так званий «фізіологічний фімоз», який полягає в спайковому зрощенні крайньої плоті з головкою статевого члена, що має захисне значення від інфікування, а також травмування головки та препуціального мішка. Цей вид фімозу не потребує хірургічного чи консервативного (нехірургічного) лікування, оскільки може проходити самостійно, потребує спостереження спеціаліста.

Єдиним побажанням батькам в цьому випадку є посилений гігієнічний догляд за зовнішніми статевими органами дитини, щоденне підмивання з використанням природних антисептиків (відвар ромашки, череди), фурациліну і т.д. Також в період фізіологічного фімозу протипоказане «насильне» виведення головки статевого члена, оскільки крайня плоть може покриватись дрібними неглибокими тріщинами, які можуть привести до розвитку рубця і, таким чином, рубцевого фімозу.

Лікування фімозу можливе кількома методами, а саме нехірургічним та хірургічним. При нехірургічному методі використовуються спеціальні мазі, що сприяють розм’якшенню крайньої плоті та наближують її стан до природного виведення головки. Цей метод показаний при фізіологічному та гіпертрофічному фімозі (це такий тип фімозу, коли крайня плоть формується у вигляді «хоботка»). Використанні мазей передбачає теж посилений догляд, який іноді поєднується із застосуванням ванночок з антисептиками та проводиться протягом тривалого часу.

При рубцевому фімозі єдиним методом лікування є хірургічний, який полягає в хірургічному розсіченні рубця або його повному висіченні.

Одним із ускладнень фімозу можуть бути: парафімоз – це стан, при якому батьки насильно відкочують крайню плоть, а зворотньо поставити її вже не можуть. Тоді відбувається защемлення головки, що призводить до її набряку, посиніння. Така ситуація потребує негайного огляду спеціаліста, який може вправити головку, а іноді, за необхідності, провести оперативне втручання. Іншими ускладненнями є часті баланопостити, тобто запальні гнійні захворювання препуціального мішка. Коли батьки відмічають навіть легке почервоніння крайньої плоті – необхідна консультація; Порушення сечопуску, коли звуження настільки виражене, що призводить до зменшення цівки сечі, іноді крайня плоть надувається шаровидно, від цього стану вторинно страждає сечовий міхур та нирки.

В багатьох випадках при правильному підході діагноз «фімозу» не є настільки небезпечним, лікування його на сучасному етапі в більшості випадків можливе консервативним, тобто нехірургічним методом, а іноді достатньо всього лиш спостереження.

Операція проводиться під сучасним інгаляційним севорановим наркозом, після всіх обстежень та консультацій ЛОР, педіатра.

Термін перебування в клініці – один день.