Малоінвазивна (лапароскопічна) хірургія в дитячому віці

Дитяча хірургія відділилася із загальної хірургії відносно недавно, в першій половині двадцятого століття. До цього часу хірурги переконалися, що дітей оперувати потрібно інакше, ніж дорослих. Лікарі бачили і розуміли, що необхідно враховувати не тільки, так би мовити, розмір тіла, але і вікові особливості організму, що росте.

Тому підхід до оперування дітей оформився в окрему галузь хірургії. Стали розроблятися оперативні втручання виключно для дитячого і підліткового віку.

Головним критерієм дитячої хірургії стала мінімальність хірургічної агресії, а основними принципами, про які завжди пам’ятає дитячий хірург, використовуючи оперативну методику для дітей, – функціональна незрілість організму і його потенційне зростання.

Тому хірургічні втручання у дітей і підлітків часто зовсім не схожі на операції для дорослих. Це відноситься і до питання ЯК треба проводити операцію, але найголовніше, – чи ТРЕБА взагалі її проводити, чи не можна її уникнути. До того ж, треба пам’ятати, що деякі захворювання, які у дорослих однозначно вимагають хірургічного втручання, у дітей, особливо в ранньому віці, є фізіологічним, тобто нормальним станом організму.

Дитячий хірург «Клініки Стахіва» має великий багаторічний досвід роботи у відділенні дитячої хірургії.

Для проведення хірургічних втручань у дітей клініка оснащена всім необхідним обладнанням. Реабілітацію та відновлення після операції діти проходять в затишних палатах клініки, під пильним наглядом медперсоналу. Саму операцію дитячий хірург проводить в чудових операційних, в тому числі з ламінарними потоками повітря та із сучасним хірургічним інструментарієм, електрохірургічними та ендовідеохірургічними приладами провідних європейських компаній.

За знеболення під час операцій, що проводяться дитячим хірургом, відповідають досвідчені анестезіологи, які мають у своєму розпорядженні сучасне обладнання, і володіють всіма видами анестезії у дітей, зокрема сучасним севорановим інгаляційним наркозом.

У клініці Стахіва батьки пацієнтів можуть узгодити найбільш зручний для них час і день втручання, хірургічна операція проводиться в режимі одно- чи дводенного перебування. Тобто, батьки з дитиною поступають в клініку, перебувають разом з дитиною в комфортабельній палаті, де проводиться необхідне передопераційне та післяопераційне лікування. Після проведеного оперативного втручання в цей же день (або на наступний день) сім’я повертається додому, маючи можливість постійного зв’язку з фахівцями клініки. Через кілька днів (від 4 до 7, в залежності від проведеного оперативного лікування) дитячий хірург проводить контрольний післяопераційний огляд.

Одним з найсучасніших, перспективним та малотравматичним методом хірургічного лікування в дитячому віці є лапароскопія, за допомогою якої операція проводиться через невеликі проколювання на передній черевній стінці, що означає «майже без розрізів».

Перевагами лапароскопії є:

  • невеликі розрізи (проколи) для виконання маніпуляцій на передній черевній стінці, що сприяє формуванню практично непомітних рубчиків у післяопераційному періоді;
  • малотравматичність методу сприяє відсутності неприємних відчуттів після операції та зменшеному використанню знеболюючих препаратів;
  • швидке загоєння рани та її невибагливість у догляді після оперативного втручання;
  • зменшення періоду перебування у стаціонарі та реабілітації після операції;
  • менша післяопераційна рана сприяє зменшенню «стресу» в дитини під час перев’язок;
  • зменшення кількості післяопераційних ускладнень.

Лапароскопічна хірургія пахової грижі за методикою P.I.R.S. (percutaneous internal ring suture).

Пахова грижа у дитини – це випинання внутрішніх органів черевної порожнини в паховий канал внаслідок незакритого (незарощеного) внутрішнього пахового кільця.

При натужуванні животика та посиленні внутрішньочеревного тиску (кашель, закрепи, проноси) в паховій ділянці (справа чи зліва) відмічається м’яко-еластичне та не болюче випинання овальної форми, яке при допомозі вільно вправляється в черевну порожнину, а також в горизонтальному положенні (лежачи на спині) є самостійно вправимо.

Особливо часто така патологія трапляється у недоношених дітей, а також в тих, які мають слабкість м’язів та передньої черевної стінки. В хлопчиків дещо частіше, ніж в дівчат, виникають пахові грижі, що пов’язано з процесом опускання яєчок в мошонку через паховий канал. В дівчат виникнення пахової грижі пов’язане з формуванням зв’язкового апарату матки. По частоті локалізації пахові грижі виникають більше справа, що пов’язане з певними анатомічними особливостями.

Одним із найскладніших ускладнень пахових гриж є защемлення внутрішніх органів, які потрапили у грижові ворота (стінка кишечника, сальник, апендикс, часто яєчник у дівчат). Тривале їх стиснення (більше 2-х годин) призводить до незворотної ішемії внутрішніх органів, а в подальшому до їх некрозу. В зв’язку з цим ускладненням діагноз «пахової грижі» вимагає серйозного відношення.

На жаль, основним і єдиним методом лікування даної патології є планове оперативне втручання, яке полягає в закритті внутрішнього пахового кільця та у відновленні нормальної анатомічної структури пахової ділянки. Операцію потрібно виконувати по встановленню діагнозу, провівши планові обстеження (перелік необхідних обстежень викладено в кінці статті). Дитина повинна бути соматично здоровою, оглянута ЛОР-лікарем та педіатром.

Лікування пахової грижі за допомогою лапароскопічного методу P.I.R.S. (percutaneous internal ring suture). Полягає у введенні лапароскопа через невеличний розріз в надпупковій ділянці та огляді внутрішнього пахового кільця з черевної порожнини та, в подальшому, його закритті спеціальною ниточкою через проколи в паховій ділянці.

Переваги методу:

  • можливість виконати операцію і з тієї сторони, де є грижа, і з іншої сторони, де на даний момент грижі немає, але є незакрите внутрішнє пахове кільце (яке є передумовою утворення грижі в дитини в майбутньому);
  • малотравматичність;
  • швидкість оперативного втручання;
  • відсутність больових відчуттів в післяопераційному періоді;
  • косметичний ефект;
  • недовготривала реабілітація.

По надійності цей метод дещо поступається традиційному, оскільки при недотриманні післяопераційних рекомендацій буває більша частка рецидиву грижі.

Також, в хлопчиків він теж є не повністю стовідсотковим методом, особливо при великих грижах, або тих, які опускаються в мошонку, визначається лікарем індивідуально.

Лапароскопічно операція проводиться під сучасним інгаляційним севорановим наркозом, після всіх обстежень та консультацій ЛОР, педіатра.

Термін перебування в клініці – один-два дні.

Варикоцеле – це досить поширене захворювання, при якому відбувається варикозне розширення гроновидних вен сім’яного канатика. Ним страждають 5-15 % осіб чоловічої статі у віці 10-40 років. Варикоцеле – це одна з провідних причин чоловічого безпліддя (близько 50 % серед усіх причин безпліддя у чоловіків та так званого «раннього чоловічого клімаксу»). Зустрічається значно частіше з лівої сторони, оскільки воно пов’язане з анатомічними особливостями та підвищеним тиском в лівій яєчковій вені, яка впадає в ліву ниркову, рідше з правої, ще рідше з обох сторін.

В горизонтальному положенні кровотік зберігається, а у вертикальному порушується, призводить до застою венозної крові в лівому яєчку. Зовні варикоцеле проявляється наявністю розширених, звивистих судин в лівій половині мошонки, які добре визначаються при огляді та пальпації.

Як правило, пацієнти скаржаться на тягнучі болі в лівій половині калитки, що посилюються до вечора, а також при підйомі важких предметів, фізичних навантаженнях. Клінічні прояви варикоцеле виникають далеко не завжди, часто навіть у пацієнтів з безпліддям немає ніяких скарг. Основним способом скринінг-діагностики варикоцеле є огляд та пальпація калитки. Майже 95 % випадків варикоцеле виявляються саме так. Проте, для остаточного підтвердження діагнозу і планування лікування потрібно виконати ультразвукове дослідження (УЗД) з доплерографією.

У 20-50 % хлопчиків підліткового віку з варикоцеле відмічається порушення сперматогенезу, що пов’язують з підвищенням температури в ураженому яєчку та венозним застоєм. Також може порушуватись гематотестикулярний бар’єр, виникає аутоімунний процес утворення антиспермальних антитіл, які ще більше пошкоджують яєчко.

Лікування варикоцеле в підлітковому віці не є терміновим. На початкових стадіях захворювання призначається спостереження та дообстеження для виключення інших можливих причин його розвитку. Небезпеку становить ІІ та ІІІ ступені хвороби, коли оперативне втручання є беззаперечним. Операція полягає у виключенні з кровотоку патологічно змінених гілок внутрішньої сім’яної вени (vena spermatica interna).

Переваги лапароскопічного методу лікування варикоцеле:

  • малотравматичність;
  • швидкість оперативного втручання;
  • відсутність больових відчуттів в післяопераційному періоді;
  • косметичний ефект;
  • недовготривала реабілітація.

Лапароскопічно операція проводиться через невеликі проколи на передній черевній стінці (їх всього три), в заочеревинному просторі знаходять та перев’язують внутрішню яєчкову вену. Операція проводиться під сучасним інгаляційним севорановим наркозом, після всіх обстежень та консультацій ЛОР, педіатра.

Термін перебування в клініці – один-два дні.

Перелік необхідних передопераційних обстежень для дітей:

  1. Загальний аналіз крові;
  2. Час згортання та тривалість кровотечі;
  3. Загальний аналіз сечі;
  4. Біохімічний аналіз крові (глюкоза, білок, сечовина, креатинін, білірубін, АлТ, АсТ, електроліти);
  5. Електрокардіограма;
  6. Консультація педіатра;
  7. При необхідності – огляд суміжних спеціалістів.